незмінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
незмінний — [неизм’і/н:ией] м. (на) н:ому/ н :ім, мн. н :і … Орфоепічний словник української мови
незмінність — ності, ж. Абстр. ім. до незмінний … Український тлумачний словник
незмінно — Присл. до незмінний … Український тлумачний словник
незміренний — прикметник незмірний … Орфографічний словник української мови
неодмінний — а, е. 1) Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, якого необхідно виконувати; обов язковий. || Якого не можна уникнути. || Без якого неможливо обійтися; необхідний. || Постійний, незмінний. 2) Характерний для кого , чого небудь … Український тлумачний словник
непремѢнный — незмінний … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
постійний — I 1) (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), сталий, безперервний, безупинний, нев[у]пинний, неспинний, безперестанний, безнастанний, ненастанний, повсякчасний, беззмінний, неперервний, невідступний, незмінний, неминучий,… … Словник синонімів української мови
сталий — а, е. 1) Який не змінюється, зберігає той самий склад, розмір, однакову форму, величину і т. ін.; незмінний, постійний. || Який не зазнає коливань, не піддається змінам; стійкий. Стала ціна. || Урівноважений (про вдачу). •• Ста/ла рівнова/га фіз … Український тлумачний словник
обов'язковий — 1) (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), неодмінний, неухильний, (до)конечний 2) (який є характерною прикметою кого / чого н., завжди притаманний комусь / чомусь), неодмінний, незмінний, неминучий 3) див. постійний … Словник синонімів української мови
